Євреї

НА ШЛЯХУ ДО ВІДРОДЖЕННЯ (ІСТОРІЯ ЄВРЕЙСЬКОЇ ГРОМАДИ)
 

Історія єврейської громади нашого міста розпочалася ще з часів, коли євреї поселилися біля стін фортеці Святої Єлисавети. Про динаміку зростання кількісного складу єврейського населення у місті Єлисаветграді говорить той факт, що у 1796 році тут проживали 423 євреї, а за результатами перепису 1859 року – 2 323 представники цієї національності, що складало понад третину міського населення.
Увійшли в історію імена композитора Юлія Мейтуса, драматурга Якова Гордіна, лікаря Натана Ширмана, письменника Ісаака Шкловського, поета Аминодава Шполянського (Дона Амінадо), фізико-хіміка Давида Талмуда, музиканта Генріха Нейгауза та багатьох інших, які зробили величезний внесок у розвиток не лише вітчизняної, а й світових науки, культури, літератури тощо.
Відродження релігійної єврейської громади у Кіровограді розпочалось з 1991 року після прийняття Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". Тоді ж громаді було передано приміщення Бейт-Кнессету (синагоги) та споруджено перший в Україні пам’ятник "Євреям – жертвам нацизму" на місці їхнього розстрілу.
З 1996 року релігійна громада прогресивного іудаїзму була перереєстрована і отримала назву "Атиква" ("Надія"). Про роботу цієї організації нам розповіла її керівник Емма Спектор.
– Громада займається відродженням єврейської культури та традицій, стародавніх звичаїв у духовній та культурній сферах, – повідомила Емма Ісаківна. – Кожної п’ятниці, увечері, ми проводимо Шаббат – зустрічаємо суботу, прагнемо розширювати не лише нашу національну самосвідомість, а й загальну, щоб люди знали не тільки єврейську складову культури та релігії, а також вплив єврейства на світову цивілізацію. Беремо активну участь у загальноміських урочистостях, святах разом з іншими національними меншинами, вшановуємо наших ветеранів Великої Вітчизняної війни. Відроджуючи старовинні традиції, ми живемо і сьогоденням. Двічі на місяць проводимо збори, приурочені не лише до окремих дат чи подій, вшановування пам’яті визначних людей, а й до загальнодержавних свят, як то до Дня Конституції, Дня Незалежності тощо.
Зараз членами нашої громади є понад 200 чоловік. В основному це люди пенсійного віку, адже у наші складні часи молодь дуже важко залучити до подібного роду діяльності, хоча раніше успішно працювали молодіжні мистецькі студії, театр, дитячі вокальні та хореографічні колективи. Те, що вони перестали існувати, можна пояснити певною матеріальною скрутою, але, сподіватимемось, важкі часи минуть, і наші колективи отримають друге народження.
Зараз при нашій громаді успішно діють бібліотека та музей "Євреї Єлисаветграда". Книгозбірня нині налічує понад 3000 примірників, і збирали їх члени нашої громади. Тут проводились фестивалі єврейської Книги, заняття з вивчення національних традицій, історії, івриту, відбувалися зустрічі у літературній вітальні. Наші волонтери готують цікаві розповіді на зазначену тематику, до нас приходить багато цікавих людей – наших земляків, кого доля розкидала світом, нащадки колишніх мешканців Єлисаветграда–Кіровогра- да, які хочуть достеменно вивчити власні родові корені. У читальному залі бібліотеки можна почитати свіжу періодику – місцеві та єврейські газети "ВЕК", "Еврейский обозреватель", "Хадашот".
Силами громади був зібраний численний матеріал про історію євреїв нашого міста. Саме ці історичні розвідки лягли в основу музею, яким на волонтерських засадах керує Михайло Варава. На фестивалі музеїв національних меншин наш музей зайняв перше місце.
Мало хто знає у Кіровограді про цю чудову музейну експозицію. Часто так буває, що гості нашого міста, побачивши зірки Давида на вікнах синагоги, заходять і питають: "Чи діюча вона?" Ми ствердно відповідаємо і запрошуємо ознайомитись і з музеєм, і з бібліотекою. Так було з громадянином Австралії, який завітав до нас із перекладачем, щоб детальніше дізнатись про єлисаветградське єврейство, нинішніх його представників. Днями прийшли у наш музей і колишні наші земляки, які нині проживають у Володимирі Російської Федерації. Часто приводять дітей із міських шкіл, інших навчальних закладів.
До нашої розмови приєднується і керівник музею "Євреї Єлисаветграда" Михайло Варава:
– Я опікуюсь музеєм з 2004 року. І під час звіту про роботу закладу на Веукраїнському фестивалі "Сузір’я дружби", столичне журі визнало наш музей найкращим в Україні серед музеїв національних меншин та удостоїло Диплома Міністерства культури і туризму за значний вклад у справу збереження й розвитку культур національностей, що проживають в Україні. Це, звичайно, досить високе визнання нашої роботи, адже часто доводиться працювати на громадських засадах, залучати наших волонтерів. І це також визнання їхньої роботи. А ще засновника музею Леоніда Ельберта, який залишив його у спадок нашій громаді.
Експозиція музею поділяється на кілька розділів. Перший – охоплює період від перших єврейських поселень до революції 1917 року. Різноманітні сторони буття євреїв розкривають такі стенди, як "Благочинність", "Релігійне життя", "Медицина", "Єврейська освіта", "Культурне життя", "Промисловість", "Єврейські будівлі Єлисаветграда". Минулого року створено новий стенд “Відродження”.
Спеціальний стенд присвячений участі євреїв міста у Великій Вітчизняній війні. Зібрано історичні артифакти цього періоду: обмундирування, амуніцію, інші різноманітні предмети військового побуту тощо. Досить повно представлена Книга пам’яті жертв Великої Вітчизняної, Голокосту, де є прізвища євреїв, які були знищені у період окупації у нашому місті. Також ми впорядкували Книгу пам’яті воїнів, які загинули на фронтах війни. Так, 1336 євреїв-кіровоградців склали свої голови у кривавому вихорі. Довелось попрацювати із матеріалами військкомату, співробітники якого дозволили нашим волонтерам більше місяця вивчати призовні документи періоду 1941 року. Тому висловлюємо їм щиру подяку за те, що вдалося зберегти для нащадків, всієї кіровоградської громади перелік імен героїв – визволителів Вітчизни.
До речі, єврейська громада взяла активну участь у спорудженні скверу та пам’ятного Знака перед синагогою, звідки у 1941 році вели євреїв на розстріл. Відтепер щороку члени нашої громади та представники інших національностей 27 січня – у Всесвітній день Голокосту покладають до пам’ятного знака квіти, вшановують пам’ять невинно загиблих.
А загалом, уся експозиція музею висвітлює понад 30 тем. Саме наш заклад виявився першим єврейським музеєм в Україні і став прикладом для громад інших міст.
Зараз триває робота з наповнення експозиції єврейського побуту. Реконструюємо помешкання родини, де представлені меблі, фотоапарат, патефон, вдалося отримати старовинну раму вікна від будинку, що свого часу зносився. Ми навіть знаємо, хто жив у цьому будинку, і коли побачили, що розпочинаються будівельні роботи, то випросили у виконроба цю раму, щоб її відреставрувати та виставити в експозиції музею. Є старовинна швейна машинка "Зінгер", а поряд на стенді – інформація про цього інженера-винахідника, продукція заводів якого свого часу заполонила мало не увесь світ.
Хочемо висловити щиру подяку нашим волонтерам – Аллі Тарапунько, Галині Сакевич, Дорі Байрамовій, Йозефу Бродському, родинам Каневських, Таращанських, Єлизаветі Вайнберг та багатьом іншим, які не відмовляють у допомозі.
Дуже багато людей нам пишуть, бо знаходять цікаві історичні факти розвитку єврейства на Кіровоградщині. Наприклад, бобринчани нам повідомили, що віднайшли могилу матері Льва Троцького, а школярі села Хмельового Маловисківського району зібрали матеріали про винищення євреїв у їхньому населеному пункті під час війни.
Широко представлена різноманітна релігійна атрибутика. Вона доволі старовинна, але добре збережена, тому викликає певне зацікавлення у відвідувачів музею. Так, лише за перше півріччя ниніш- нього року наш музей відвідало близько 170 екскурсантів.
– Чотири роки тому відбулась визначна подія у житті нашої громади, – продовжує розповідь Емма Спектор. – Громади США та Аргентини нам подарували Тору, яку в урочистій обстановці вручили рабин Дуглас Кранц, головний рабин України Олександр Духовний та виконавчий директор Об’єднання громад прогресивного іудаїзму України Олександр Гайдар.
Тоді відбулося свято введення Тори. Тепер вона завжди перебуває у нашій синагозі, зберігається у спеціальній шафі, яка називається “Арон Кодеш” і використовується при проведенні релігійних обрядів та свят. Завжди цікаво проходять наші свята Рош-а-Шана, Суккот, Ханука, Пурим, Песах, Шавуот.
Рада нашої громади намагається зробити все, щоб кожен єврей – мешканець нашого міста, відчував себе повноправним членом нашого великого колективу, був залучений до культури нашого народу, брав активну участь у розвитку національної самосвідомості.