Галерея

>> Переглянути усі

соціальна реклама
 

Історія міста Кіровоград

Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.
 

У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.
 

Кіровоград – адміністративний і промисловий центр, вигідно розташований у центральній частині України. Столицею Степового краю, «Степовою Єлладою», «Маленьким Парижем» – лагідно з гордістю називають кіровоградці своє рідне місто. Багатовікова історія міста творилася розумно, працею і звитягою багатьох поколінь його мешканців. Кожне століття залишило тут свій особливий знак. Відображений він в унікальній споруді фортеці Святої Єласавети, у шедеврах архітектурних ансамблів ХІХ ст., у переплетінні вулиць і провулків. У різні роки доля так чи інакше пов’язала з нашим містом імена Марка Кропивницького, Івана Тобілевича, Володимира Винниченка, Івана Микитенка, Володимира Григоровича, Дмитра Чижевського, Євгена Маланюка, Генріха Нейгауза. Скульптурні пам’ятники міста відтворюють минуле і сучасне. Добра боротьба за соціальне та національне визволення уособлена у бронзових фігурах Т. Шевченка, Б. Хмельницького.

 

Про радянські часи нагадують увіковіченні постаті В. Леніна, С. Кірова. Відбитком народної пам’яті, пошани і вдячності є пам’ятники героям Великої Вітчизняної війни, учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, воїнам-інтернаціоналістам. Символом єдності кіровоградців, незалежно від політичних переконань, віросповідання, професії чи національності, є площа Соборна, де встановлено пам’ятник Ангелу-охоронцю. Минуле і сучасне об’єднують усіх мешканців міста в одну велику родину, допомагають долати потужний натиск щоденних життєвих негараздів, закладати основи перспективного майбутнього, згуртовують у бажанні працювати на благо рідного міста.
 

Кіровоград має багаті культурні традиції. Сто двадцять два роки тому, всупереч всіляким заборонам, у місті народився перший реалістичний театр. Його фундатором став уродженець степового краю Марко Кропивницький – блискучий актор, режисер, драматург. 27 жовтня 1882 року виставою «Наталка Полтавка» він заяви світові про зрілість української театральної культури та його самобутність. Сьогодні обласному українському музичному-драматичному театру ім. М.П. Кропивницького присвоєно статус академічного. В місті діють літературно-меморіальний музей ім. Карпенка-Карого, музей Г.Г. Нейгауза, художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, народний меморіальний музей Ю.С. Мейтуса. Місто було і залишається значним центром музичної культури України. Кіровоград подарував Україні і світові цілі сузір’я видатних музикантів. З 1991 р. засновано музей культури ім. К.Шимановського, якому надано статус державного.


Кіровоградський міський художньо-меморіальний музей О.О. Осмьоркіна


Художньо-меморіальний музей О.О. Осмьоркіна відкритий у 1994 році в Кіровограді (Єлисаветграді) в будинку, де провів свої дитячі та юнацькі роки видатний художник першої половини ХХ ст. О.О. Осмьоркін.
Експозиція музею розміщена в 3-х залах. Меморіальний зал пропонує відвідувачам познайомитися з життям і творчістю О.О. Осмьоркіна. У вітринах та на подіумах представлені фотознімки, документи, особисті речі, предмети з творчої майстерні, меморіальні речі з будинку Паученка – Осмьоркіних, але особливу увагу привертають живописні та графічні роботи, які яскраво представляють творчість художника. У двох виставочних залах експонуються унікальні твори відомих російських художників – учнів О.О. Осмьоркіна, які були передані в дар музею Російським фондом культури.
Музей організовує виставки своїх колекцій, сучасного мистецтва, дитячої творчості, проводить екскурсії, читає лекції, влаштовує концерти камерної музики, творчі зустрічі.
 

Кіровоградський міський літературно-меморіальний музей І.К. Карпенка-Карого


Літературно-меморіальний музей відкритий у 1995 р. і носить ім’я видатного драматурга, корифея українського професійного театру Івана Карповича Карпенка-Карого (Тобілевича).
Культурно-освітній заклад популяризує кращі твори української літератури, знайомить широкий загал з іменами відомих та маловідомих письменників, уродженців нашого краю.
 

 

Музей розміщено у меморіальному будинку, в якому письменник мешкав з 1872 по 1883 рр., перетворивши свою оселю в осередок мистецького та громадсько-політичного життя міста.
 

У музеї три експозиційні зали. В одному з них – стаціонарна виставка «І.К. Карпенко-Карий та Єлисаветград», матеріали якої розповідають про перебування письменника в нашому місті. У другому – виставка «Слово про місто», оглянувши яку відкриваєш для себе цікаві сторінки історії рідного міста, прізвища українських та російських письменників, які згадували Єлисаветград – Зінов’євськ – Кіровоград у своїх творах. У третьому залі презентуються виставки, присвячені письменникам-землякам, цікавим подіям у літературно-мистецькому житті Кіровоградщини.
Щорічно у музеї проходять літературні та музичні вечори, презентації творів письменників-земляків, зустрічі з творчою інтелігенцією.
 

Кіровоградський міський музей музичної культури ім. К. Шимановського


Музей музичної культури створений у 1991 році і носить ім’я видатного польського композитора, піаніста, педагога Кароля Шимановського, у творчому доробку якого чотири опери, два балети, фортепіанні цикли, п’єси, симфонії, сонети, романси, пісні. Композитор – основоположник польського музичного авангарду початку ХХ ст.
 

В основу музейної збірки покладені матеріали з кімнати-музею Кароля Шимановського при Кіровоградському музичному училищі, які були зібрані викладачами І. Горгоц та М. Таранець разом з відомим московським музикознавцем О. Левтоновою.
У музеї діють дві стаціонарні виставки: «Життєвий шлях композитора Кароля Шимановського» та «Видатні діячі музичної культури Кіровоградщини».
 

Науковці ведуть активну пошукову, науково-дослідницьку, експозиційно-виставочну роботу, проводять музичні вечори, концерти, зустрічі з відомими музикантами. Мета заходів – пропаганда старовинної та сучасної української музики, популяризація знань з історії музичної культури рідного краю.


Народний меморіальний музей Г.Г.Нейгауза

Народний меморіальний музей Г.Г. Нейгауза відкритий в 1981 році у приміщенні Кіровоградської музичної школи №1. Це єдиний у світі музей уродженця Єлисаветграда (Кіровограда), видатного піаніста, доктора мистецтвознавства, професора Київської та Московської консерваторій, народного артиста РРФСР, заслуженого діяча мистецтв Генріха Густавовича Нейгауза.

Зібрання музею – унікальне, до його складу увійшли особисті речі, документи, нагороди, фотокартки, книги, нотні збірники, афіші, які належали родині Нейгаузів.
Експозиція меморіального музею розміщена у двох залах і присвячена життєвому і творчому шляху видатного музиканта та його учням.
У 1990 році згідно рішення колегії Міністерства культури України меморіальному музею Г.Г. Нейгауза було присвоєно звання народного.
 

Народний меморіальний музей Ю.С. Мейтуса
 

Народний меморіальний музей Ю.С. Мейтуса відкритий у 1985 році на базі Кіровоградської музичної школи № 2.
Музей пропагує творчість уродженця м. Єлисаветграда (Кіровограда) - видатного українського композитора, лауреата Державної премії України імені Т.Г. Шевченка Юлія Сергійовича Мейтуса, автора 15 опер («Гайдамаки», «Ярослав Мудрий», «Украдене щастя» та ін.), 400 романсів та інших творів.
Щорічно музей відвідують близько 1000 осіб, для них проводяться екскурсії, лекції, презентації нових експонатів, музичні вечори пам’яті, традиційні уроки «Цей чарівний світ музики Мейтуса», обласні конкурси юних композиторів.
У 2003 році меморіальному музею Ю.С. Мейтуса було присвоєно звання народний.

2008-2016 © Кіровоградська міська рада
При використанні матеріалів сайту в інших інтернет проектах
гіперпосилання на офіційний сайт Кіровоградської міської ради є обов'язковим
Дизайн и создание сайта - Webinsight

Яндекс цитирования.

Rated by MyTOP