Герої не вмирають, вони живуть у наших серцях: кропивничани віддали останню шану Воїну-захиснику України
У Кропивницькому знову невимовно скорботне прощання з українським Воїном, який пішов у засвіти, став до лав Янголів-захисників своєї землі. Сьогодні, 03 березня, кропивничани віддали останню шану Герою – земляку молодшому сержанту Денису Тушину.
Страшна війна продовжує без жалю забирати найкращих синів і доньок, викарбовуючи їхні імена у наших серцях і на скрижалях історії України.
Денис Тушин народився 19 квітня 1986 року в Кропивницькому. Після закінчення «Іноваційної гімназії» вступив до Центральноукраїнського вищого професійного училища імені Миколи Федоровського, здобув спеціальність автослюсаря - зварювальника. Працював на різних підприємствах міста та області. З ранніх років Денис жив швидкістю та боротьбою — займався велоспортом, гідно представляв свій край на обласних і міжобласних змаганнях.
Із 2015 по 2022 рік стояв на захисті територіальної цілісності та суверенітету України на території Донецької і Луганської областей, брав участь у заходах щодо стримування збройної агресії російської федерації. А від початку повномасштабного вторгнення російських агресорів добровільно доєднався до лав Збройних Сил України. Був зарахований на посаду командира розвідувального взводу. За період служби був нагороджений Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» . Мав статус ветерана війни, учасника бойових дій.
Денис Тушин - це приклад служіння і гідності. Завдяки своїм професійним і моральним якостям здобув беззаперечний авторитет серед побратимів і командирів. В складних обставинах вмів оперативно та правильно прийняти доцільні і обґрунтовані рішення. Мав високий рівень фахової підготовки. Його працьовитість, відповідальність та глибока внутрішня культура, назавжди залишиться в пам’яті побратимів.
Серце воїна зупинилося 09 лютого 2026 року. Йому назавжди залишиться 39 років…
В колі родини Денис Тушин був світлом, до якого завжди хотілось повернутись. Він був не просто батьком — він був опорою, порадником, захисником. Його донечка знала: татове слово — це завжди любов і мудрість. У родинних справах завжди допомагав без зайвих слів. Для рідних і друзів — він був джерелом доброти. Вмів пожартувати, навчити, порадити.
Наші захисники і захисниці – як янголи-охоронці, не вмирають, а повертаються на небо – вони завжди залишаються жити поряд із нами як приклад для наслідування
Схилимо голови і вшануємо пам'ять наших героїв захисників хвилиною мовчання. Слава їм! Вічна і світла пам'ять!
