Герої не вмирають, вони живуть у наших серцях: у Кропивницькому попрощалися з Воїнами-захисниками
Невимовно скорботне прощання з українськими Воїнами, які пішли у засвіти та стали до лав наших Янголів-захисників відбулося у Кропивницькому. Сьогодні, 14 березня, вічний спочинок на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища знайшли старший солдат Сергій Кормільченко, солдат Дмитро Сінченко та і старший сержант Андрій Васильченко.
В історії українського народу сьогодні пишуться найтрагічніші сторінки його історії, Україна платить за свободу і незалежність кров’ю кращих своїх синів і доньок. Ціною власного життя вони виборюють право жити вільно на Богом даній землі.
Сергій Кормільченко народився 04 листопада 1975 року у Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі №31, сьогодні - Гімназія «Інтелект». Закінчив професійно-технічне училище №8 (тепер - Кропивницький професійний ліцей) за спеціальністю газоелектрозварювальник.
Пройшов військову строкову службу. Протягом своєї трудової діяльності працював на різних підприємствах міста. Останнім часом на Соколівському м’ясокомбінаті, оператором.
Від перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію України Сергій Кормільченко добровільно став до лав Збройних Сил України. Служив на посаді старшого стрільця, виконував бойові завдання на Запорізькому та Донецькому напрямках. Був поранений, після лікування знову повернувся до підрозділу. Був відзначений відомчими нагородами.
Старший солдат Сергій Кормільченко загинув 05 березня 2024 року під час виконання бойових завдань із забезпечення заходів національної безпеки і оборони України.
Він назавжди залишиться у пам’яті своїх рідних, земляків, друзів спокійною, доброзичливою, відповідальною і щирою людиною, надійним другом, люблячим сином, батьком та чоловіком. Залишились батько, дружина та син захисника.
Дмитро Сінченко народився 04 липня 1986 року у Кропивницькому. Навчався у загальноосвітній школі № 11 (нині – Ліцей «Муніципальний колегіум». Закінчив кібернетико-технічний коледж. Далі навчався в Центральноукраїнському Національному технічному університеті, отримав диплом магістра.
Із 2010 року очолив громадську організацію «Асоціація Політичних Наук». У 2022 році Дмитро Сінченко закінчив навчання у Києво-Могилянській академії та отримав диплом магістра. Працював позаштатним кореспондентом провідних Всеукраїнських видань: «День», «Українська правда», «Радіо Свобода», «Тиждень». Був переможцем багатьох журналістських конкурсів.
Займався антикорупційними розслідуваннями, покращенням роботи органів місцевого самоврядування, імплементацією реформ на місцевому рівні, просуванням національних інтересів, декомунізацією та деколонізацією публічного простору.
За час активної громадської діяльності став співавтором десятка нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, сотень статей на гостру соціальну тематику та журналістських розслідувань. Під його керівництвом було реалізовано десятки проєктів для активної молоді, журналістів, депутатів місцевих рад, працівників органів місцевого самоврядування, медичних працівників.
На початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, у 2022 році, Дмитро Сінченко добровільно став на захист Батьківщини, доєднався до лав Української добровольчої армії. Служив сержантом стрілецької роти. Мав позивний «Перун».
Солдат Дмитро Сінченко загинув 22 серпня 2023 року поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області під час виконання бойових завдань зі стримування збройної агресії російської федерації.
Він назавжди залишатиметься у спогадах рідних, друзів та бойових побратимів справжнім патріотом, принциповою та порядною людиною, надійним побратимом, щирим другом. Без рідної людини залишились мама, тато, дружина, син та брат захисника.
- Цей біль, який ми відчуваємо сьогодні за нашими загиблими воїнами здатний переродитися в лють. У лють на нашого ворога. Так само, як він перетворився у лють у Дмитра Сінченка, - наголосила у своєму слові громадська діячка Ольга Кирилюк. - Для Дмитра були прикладом українські Герої різних поколінь, так, як і Дмитро став прикладом для нас усіх. У нього було дві мрії, два прагнення: перше – подолати імперію зла, дати їй відсіч, друге – відбудувати Україну. І сьогодні, як би не було нам важко, як би не було важко усій країні, ми знаємо, що великий крок до реалізації цих прагнень зробили наші Збройні Сили, наші воїни, такі, як Дмитро. Про цей їхній подвиг пам’ятаймо щохвилини, щодня. Вічна слава Воїнам!
Андрій Васильченко народився 31 серпня 1969 року в Армавірі Краснодарського краю. Через рік родина переїхала до Кропивницького. Навчався в загальноосвітній школі №16. Закінчив машинобудівний технікум (нині – Кропивницький інженерний фаховий коледж). Брав активну участь у житті навчального закладу, був творчою людиною, мав відмінне почуття гумору. Після навчання пройшов військову строкову службу.
Трудову діяльність розпочав на заводі «Друкмаш». Довгий час працював на фірмі «Інгуша». У 2000-х роках зайнявся підприємницькою діяльністю, працював на Критому ринку міста на різних посадах.
Із 2018 по 2023 рік працював оператором на підприємстві «Соколівський м’ясокомбінат», був фахівцем своєї справи, неодноразово відзначався як найкращий працівник.
У жовтні 2023 року Андрій Васильченко став до лав Збройних Сил України. Служив на посаді сапера інженерно-саперного відділення.
Старший сержант Андрій Васильченко загинув 06 березня 2024 року, під час оборони від російських агресорів населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.
Всі знали його як віддану, цілеспрямовану, чесну, надійну та доброзичливу людину,завжди готову прийти на допомогу.
Без турботливого, люблячого чоловіка та батька залишились дружина та донька.
Панахиду за загиблими відслужив архієпископ Кропивницький і Голованівський Православної церкви України Марк.
Кропивничани схилили голови і вшанували пам'ять земляків - Героїв хвилиною мовчання. Слава їм! Вічна і світла пам'ять українським Воїнам!
