Лишилися навічно у строю: у Кропивницькому попрощалися з Героями-Захисниками
Кропивницький знову у жалобі. Сьогодні, 02 червня, містяни провели в останню путь Героїв, які стояли на захисті свободи і незалежності рідної землі – солдатів Сергія Костенка і Ігоря Яворського, старшого солдатат Станіслава Печенюка, матроса Сергія Попкова.
Страшна війна продовжує без жалю забирати найкращих синів і доньок, викарбовуючи їхні імена у наших серцях і на скрижалях історії України.
Сергій Костенко народився 10 квітня 1994 року у Кропивницькому. Освіту отримав у Ліцеї «Нова українська школа». Професію здобував у Регіональному центрі професійної освіти ім. Єгорова. Із раннього дитинства Сергій захоплювався спортом. Особливе місце в його житті посідало дзюдо. Завдяки наполегливим тренуванням, силі волі та прагненню до перемоги він неодноразово брав участь у регіональних та всеукраїнських змаганнях, де гідно представляв свій край. За високі спортивні досягнення Сергію було присвоєно звання кандидата в майстри спорту з дзюдо.
На початку повномасштабного вторгнення Сергій Костенко добровільно доєднався до Збройних Сил України. Служив на посаді водія - монтажника інженерного відділення. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту, мужньо захищаючи незалежність і територіальну цілісність України. Мав статус ветерана війни та учасника бойових дій.
Серце воїна зупинилося 25 травня 2026 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Добропілля Донецької області.
Йому назавжди 32 роки.
Для батьків Сергій був, люблячим сином і справжньою гордістю. Для дружини — надійною опорою та коханим чоловіком. Найбільшою радістю для нього був маленький синочок, заради якого він мріяв жити, творити та будувати мирне майбутнє.
Ігор Яворський народився 25 травня 1982 року у Кропивницькому. Закінчив гімназію Тараса Шевченка. По закінченню закладу освіти вступив до Регіонального центру професійної освіти ім. Єгорова, де здобував кваліфікацію столяра. Пройшов строкову службу у протиповітряних військах.
В мирному житті працював у фірмі «Барокко» столяром. У серпні 2023 року став до лав Збройних Сил України. Пройшовши навчання, був зарахований гранатометником аеромобільного відділення.
Солдат Ігор Яворський загинув смертю хоробрих 17 жовтня 2024 року, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну. Саме з того часу він вважався безвісті зниклим. Довгі місяці рідні жили надією, чекали звістки, сподівалися на повернення. Та, на жаль, війна залишає болючі рани, які неможливо загоїти, експертиза ДНК підтвердила загибель воїна.
Йому було 42 роки…
Станіслав Печенюк народився 10 липня 1994 року у Кропивницькому. Освіту здобув у Ліцеї «Перспектива». По завершенні освіти виїхав до Канади, де продовжив навчання у вищій школі. Ще з юних років Станіслав захоплювався спортом. Особливе місце в його житті посідав футбол, який став не лише улюбленою справою, а й важливою частиною його особистості. Перебуваючи за кордоном, він не втрачав зв’язку з рідною країною, активно підтримував українську громаду та грав за збірну української діаспори з футболу «Тризуб». Виступаючи на спортивних майданчиках, він гідно представляв українців за межами Батьківщини, демонструючи командний дух.
Перед початком повномасштабного вторгнення повернувся до України, працював на підприємстві в Київській області. А вже 04 березня 2022 року доєднався до лав Збройних Сил України, служив на посаді старшого навідника. Свій останній бій старший солдат Станіслав Печенюк прийняв 11 березня 2023 року в районі населеного пункту Водяне Покровського району Донецької області під час виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави, у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України. Саме з того часу вважався безвісті зниклим, лише збіг ДНК підвердив загибель воїна.
Йому назавжди залишиться 29 років…
Станіслав Печенюк був добрим, щирим і відкритим душею чоловіком. Його вирізняли людяність, доброзичливість, готовність допомогти та щира любов до людей.
Сергій Попков народився 21 лютого 1979 року в селі Павлогірківка Бобринецького району. Закінчив місцеву загальноосвітню школу. Здобув професію водія. У 2013 році разом із родиною переїхав до Кропивницького, де розпочав новий етап свого життя. Працював водієм у СПМК-552, брав участь у ремонті та асфальтуванні доріг, долучаючись до благоустрою рідного міста та населених пунктів області. Його праця була важливою частиною розвитку дорожньої інфраструктури краю, а сам Сергій завжди сумлінно ставився до виконання своїх обов’язків. Згодом працював водієм у компанії «Нова пошта».
У 2024 році Сергій Попков вступив до Збройних Сил України, служив на посаді навідника відділення морської піхоти. Виконував бойове завдання на Покровському напрямку, мужньо та самовіддано боронячи українську землю. Мав статус ветерана війни та учасника бойових дій.
30 січня 2025 року Сергій Попков зник безвісти поблизу населеного пункту Петропавлівка Донецької області. Родина жила вірою та надією на повернення рідної людини. Але дива не сталося, збіг ДНК підтвердив загибель воїна.
Йому було 45 років..
Сергій був турботливим сином, братом, людиною великого серця, завжди дбав про свою родину.
Доземний уклін нашим захисникам і захисницям! Вічна пам'ять Героям нашого часу!
