Назавжди стали воїнством небесним: у Кропивницькому попрощалися з Героями-захисниками України
Кропивницький знову у жалобі. Сьогодні, 27 січня, містяни в останню путь провели Героїв, які стояли на захисті свободи і незалежності рідної землі – солдатів Валерія Лисенка і Максима Геращенка, молодшого сержанта Володимира Пирога.
Страшна війна продовжує без жалю забирати найкращих синів і доньок, викарбовуючи їхні імена у наших серцях і на скрижалях історії України.
Валерій Лисенко народився 12 липня 1972 року у Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі №7. З дитинства був цілеспрямованим, активним, захоплювався велосипедним спортом, мав сильний характер. Після закінчення закладу освіти вступив до Кропивницького інженерного коледжу. Пройшов строкову службу. Працював в компанії «КАПРО ОЙЛ»
Від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну в квітні 2022 року приєднався до лав Збройних Сил України в складі 56 окремої мотопіхотної бригади на посаді радіотелефоніста. Пройшов великий бойовий шлях біля Зеленодольська, воював на Херсонщини та Донеччині.
28 березня 2024 року солдат Валерій Лисенко був важко поранений, після відновлення повернувся в стрій у складі окремої бригади армійської авіації. Мав статус ветерана війни, учасника бойових дій, неодноразово відзначався командуванням за сумлінне виконання службових обов’язків, мужність та відданість присязі.
Серце захисника зупинилося 19 січня 2026 року під час проходження лікування в наслідок отриманого поранення.
Йому було 53 роки…
У житті Валерій Лисенко був людиною високих моральних принципів; чесний, щирий, добрий, життєрадісний. Для родини - надійною опорою, люблячим чоловіком, батьком, людиною, на яку завжди можна було покластися. Для друзів і побратимів — вірним товаришем, для України — відданим Захисником.
Максим Гаращенко народився 15 вересня 1995 року в Кропивницькому. Із ранніх років він формувався як особистість сильної волі, активний, цілеспрямований, із загостреним почуттям справедливості. Навчаючись у Балашівській гімназії, Максим вирізнявся наполегливістю, дисципліною та щирою любов’ю до спорту, професійно займався боксом та дзюдо, де загартував не лише тіло, а й характер — витривалий, незламний, бойовий.
Після закінчення закладу освіти Максим Гаращенко вступив до Регіонального центру професійної освіти імені О. Єгорова, де здобув спеціальність електромонтера. Строкову службу проходив у лавах Національної гвардії України.
Ще зовсім юним Максим Гаращенко не залишився осторонь доленосних подій для країни — брав активну участь у подіях Революції Гідності, ставши частиною Майдану. Уже тоді він зробив свій перший свідомий вибір на користь свободи, гідності та європейського майбутнього України.
На початку повномасштабне вторгнення російської федерації, Максим Гаращенко без вагань став на захист територіальної цілісності України. Для нього це був не обов’язок — це був свідомий вибір серця. Він служив у складі 210-го окремого штурмового полку, обіймав посаду гранатометника.
Максим Гаращенко боронив Україну на найгарячіших напрямках бойового зіткнення — Донецькому та Запорізькому. Неодноразово був поранений, але щоразу знаходив у собі сили повертатися в стрій. Вірність присязі, братерству й Україні була для нього понад усе. За проявлені особливу мужність і героїзм був нагороджений відзнакою Міністерства оборони України — «Хрестом Доблесті», мав статус ветерана війни, учасника бойових дій. Та найвищою його нагородою була повага побратимів і вдячність українського народу.
15 січня 2026 року серце Героя зупинилося. Йому назавжди 30 років…
Володимир Пиріг народився 15 лютого 1972 року у Кропивницькому. Своє навчання він проходив у ліцеї «Мрія», де формувалися його працелюбність, відповідальність і повага до людей. Після закінчення закладу освіти вступив до Кропивницького аграрного коледжу.
Після завершення навчання Володимир Пиріг пройшов строкову військову службу, виконавши свій обов’язок перед державою. У мирний час працював будівельником за кордоном.
У липні 2024 року Володимир Пиріг став до лав Збройних Сил України. Пройшовши необхідне навчання, він був зарахований на посаду стрільця.
16 жовтня 2024 року молодший сержант Володимир Пиріг прийняв свій останній бій під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Вовчанськ Чугуївського району Харківської області. Понад рік родина жила в болісній невідомості: шукали, подавали запити, трималися за надію знайти рідну людину живою. Лише збіг ДНК підтвердив загибель воїна, остаточно засвідчивши страшну правду. Йому було 52 роки…
У повсякденному житті Володимир Пиріг був людиною спокійною, врівноваженою та щирою. Для доньки був люблячим батьком, прикладом сили, витримки й справжньої чоловічої гідності.
Наші захисники і захисниці – як янголи-охоронці, не вмирають, а повертаються на небо – вони завжди залишаються жити поряд із нами як приклад для наслідування.
Доземний уклін захисникам і захисницям!
Вічна пам'ять Героям нашого часу!
