Пам’ятаємо! Не пробачимо! У Кропивницькому вшанували пам’ять вбитих російськими агресорами українських дітей
Пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України вшанували у Кропивницькому сьогодні, 04 червня.
До участі у Всеукраїнській акції “Голоси дітей”, яка проводилася на території Храму Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України, разом із духовенством, учнями, студентською молоддю, рятувальниками, військовослужбовцями та небайдужими містянами долучилися голова обласної ради Юрій Дрозд, заступник міського голови Кропивницького Олександр Мосін, секретар Кропивницької міської ради Олег Колюка, заступниця голови Кіровоградської ОВА, депутатка Кропивницької міської ради Катерина Колтунова.
- Понад семисот дітей в Україні загинули в результаті російської агресії, понад 25 тисяч депортовані, фактично викрадені з України, ще 2,5 тисячі отримали поранення. Ми розуміємо, що за кожною цією цифрою стоять життя і дитячі долі, - наголосив секретар міської ради Олег Колюка. - Діти ні в чому не завинили, але російські вбивці цілеспрямовано цілять ракетами по цивільних об’єктах, розуміючи всі наслідки таких ударів. Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю кожної дитини, яка стала жертвою цієї страшної війни. Згадуємо кожен дитячий голос, який замовк назавжди. Жодна українська мати, жоден український воїн, увесь український народ та увесь цивілізований світ ніколи не пробачать росії її звірства на українській землі. Маємо бути сильними, згуртованими, міцними духом і боротися за своє майбутнє! Маємо нагадувати світу якою страшною є ціна цієї війни. Заради світлої пам’яті кожної загиблої дитини.
Цей день – не просто сумна дата в календарі. Це нагадування світу, що війна - це біль, а найстрашніший біль - це втрата дитинства і втрата життя.
Сьогодні кропивничани хвилиною мовчання вшанували пам’ять усіх загиблих в Україні дітей та тих, хто віддав найдорожче – своє життя – заради України, заради її майбутнього.
Учасники жалобного заходу розвісили символічні дзвіночки на знак глибокої скорботи за невинно втраченими життями. За тими, хто більше ніколи не сміятиметься, не співатиме, не скаже "мамо" чи "тату". Але ми не дамо їм зникнути в тиші. Сьогодні дзвоники, розвішані на деревах, стануть їхніми голосами. Кожен дзвін - це пам’ять про дитину, яка не дожила до завтрашнього дня.
Нехай ці голоси звучать у наших серцях і нагадують нам про ціну миру!
Кожна загибла дитина — це страшна і невиправна втрата. Це біль, який не зникає.
Ми пам’ятаємо! Ми не пробачимо!
