Та в Бога вже його душа: у Кропивницькому попрощалися з Героєм-захисником
Кропивницький знову у жалобі. Сьогодні, 13 травня, в останню путь містяни провели Героя, який стояв на захисті свободи і незалежності рідної землі — підполковника Валентина Ведмедеру.
Валентин Ведмедера народився 07 листопада 1972 року у Кропивницькому в сімʼї військовослужбовців, що і вплинуло в подальшому на його вибір професії, якій він присвятив своє життя.
Навчався у загальноосвітній школі №16, по закінченні якої вступив до Тольятинського вищого військово-будівельного училища.
У 1991 році, коли Україна проголосила свою незалежність, молодих курсантів поставили перед вибором - якій державі у подальшому служити. Валентин Ведмедера не вагаючись повернувся до України та закінчив навчання у Сімферопольському вищому військово-будівельному училищі.
Потім був направлений для проходження служби у місто Дніпро. Служив Валентин Ведмедера у лавах Національній Гвардії України.
Із початком російської збройної агресії проти України у 2014 році, разом зі своєю частиною ніс службу на різних блокпостах в місцях зіткнення з загарбником. Мав статус ветерана війни.
У 2018 році, маючи 28 років служби, вийшов на пенсію, та повернувся до рідного Кропивницького.
Після повномасштабного вторгнення росії на територію України, у січні 2023 року Валентин Ведмедера став до лав Збройних сил України.
Служив у складі 21-ї окремої механізованої бригади. Виконував завдання, сумлінно ніс службу та здійснював заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні військової агресії російської федерації проти України на Харківському, а з 2025 року - на Сумському напрямку.
Серце підполковника Валентина Ведмедери зупинилось 30 квітня 2025 року в районі населеного пункту Гарбузівка Лебединського району Сумської області.
Йому було 52 роки…
Відповідальний, надійний та мужній. Валентин Ведмедера був людиною з гарним почуттям гумору, захоплювався музикою, в ньому поєднувалися стійкість, рішучість і доброта. Його поважали за чесність, справедливість та щире серце.
Без рідної людини залишились мама, три доньки, син та сестра захисника.
Наші захисники і захисниці – як янголи-охоронці, не вмирають, а повертаються на небо – вони завжди залишаються жити поряд із нами як приклад для наслідування.
Доземний уклін нашим захисникам і захисницям!
Вічна пам'ять Героям нашого часу!
У публікації використані фото @Суспілне Кропивницький
