Вони стали на шляху російської орди: у Кропивницькому віддали останню земну шану загиблим Героям
Сьогодні, 01 липня, кропивничани провели у засвіти загиблих на російсько-українській війні земляків – Героїв: солдата Івана Кондратенка, старшого солдата Сергія Марченка та молодшого сержанта Володимира Чекотіла. Українські Воїни, поставши на шляху російської орди, закрили собою всіх українців, принесли найвищу жертву заради перемоги світла над темрявою, заради самого життя.
Страшна війна продовжує без жалю забирати найкращих синів і доньок, викарбовуючи їхні імена у наших серцях і на скрижалях історії України.
Іван Кондратенко народився 23 травня 1973 року в республіці Узбекистан, у місті Газалкент Ташкентської області. Навчався у місцевій загальноосвітній школі.
У 1991 році разом із родиною переїхав до Кропивницького. Того ж року Івана було призвано на строкову військову службу, яку він проходив у Німеччині.
Після демобілізації, повернувшись додому, Іван Кондратенко працював зварювальником на олійному комбінаті, а згодом — на інших підприємствах міста.
У вересні 2022 року він добровільно став на захист територіальної цілісності України — у складі автомобільного відділення взводу забезпечення батальйону матеріального забезпечення.
У січні 2023 року під час запеклих боїв за місто Бахмут був тяжко поранений. Після двомісячного лікування та реабілітації Іван Кондратенко повернувся до свого підрозділу, до побратимів, продовживши захищати Україну.
Він брав участь у боях за населені пункти Часів Яр, Костянтинівку, Куп’янськ, Ізюм та інші. Мав статус ветерана війни — учасника бойових дій, був нагороджений відзнакою Міністерства оборони України — медаллю «За поранення».
Та тяжка хвороба обірвала його життя. Серце солдата Івана Кондратенка зупинилося 21 червня 2025 року. Йому було 52 роки…
Надійний друг, вірний побратим — Іван Кондратенко був життєрадісною людиною з відкритим серцем, завжди готовий простягнути руку допомоги тим, хто цього потребував. Він любив мандрувати й мріяв після Перемоги побачити Іспанію. На жаль, ця мрія так і залишилася нездійсненною.
Саме таким — світлим, добрим, сильним — він залишиться у пам’яті рідних і близьких, усіх, хто його знав і любив.
Сергій Марченко народився 18 серпня 1986 року в Кропивницькому. Навчався у загальноосвітній школі № 17, нині Фортечна гімназія. Ще зі шкільних років проявляв активність — займався туризмом, долаючи перешкоди й загартовуючи свій характер. Після школи здобув фахову освіту у нині Кропивницькому будівельному фаховому коледжі, де отримав кваліфікацію техніка-будівельника.
У 2006–2008 роках проходив строкову військову службу у 3-му окремому полку спеціального призначення. Після звільнення зі служби працював на підприємстві «ТриСтар» водієм навантажувача.
Із початком антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей Сергій Марченко приєднався до лав Збройних Сил України. Стояв на захисті Маріуполя, мав статус учасника бойових дій, нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнакою начальника Генерального Штабу Збройних сил України - нагрудним знаком «Учасник АТО», відзнакою Міністерства оборони України – нагрудним знаком «Знак Пошани».
Повернувшись з АТО Сергій Марченко продовжив працювати — цього разу на підприємстві «Ласка» налагоджувальником обладнання.
Коли почалася повномасштабна війна Сергій Марченко повернувся до лав Збройних Сил України, проходив службу на посаді старшого стрільця-зенітника у частині протиповітряної оборони. Із січня 2025 року був переведений на військову службу у 95-ту окрему десантно-штурмову Поліську бригаду, був стрільцем-снайпером аеромобільного відділення, брав участь у Курській операції. Отримав поранення. Та, пройшовши лікування, знов повернувся у стрій до своєї частини.
Старший солдат Сергій Марченко загинув 18 червня 2025 року, мужньо виконавши військовий обов’язок, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Юнаківка Сумського району Сумської області. Сергію Марченку було лише 38 років…
Мужній воїн. Вірний побратим. Людина великої честі та щирого серця. Він ніколи не залишав друзів у біді, завжди був готовий прийти на допомогу. Сергій Марченко вирізнявся добротою, співчуттям та глибоким людським теплом.
У пам’яті він назавжди залишиться світлою, доброзичливою, життєрадісною людиною — з щирою усмішкою, що зігрівала серця. У воїна залишилися мама, тато та донька.
Володимир Чекотіло народився 23 грудня 1988 року в Кропивницькому. Навчався у загальноосвітній школі № 6, тепер ліцей «Максимум», де вирізнявся старанністю й хорошими успіхами. Після школи здобув фах електрика у Центральноукраїнському вищому професійному училищі імені Миколи Федоровського.
Працював Володимир Чекотіло завідувачем відділу будівельних матеріалів у торгівельній мережі «Епіцентр». Завжди сумлінний і відданий роботі, він був справжнім професіоналом, на якого можна було покластися. Колеги й керівництво цінували його за порядність, чесність і високий фаховий рівень.
У вересні 2024 року Володимир Володимирович приєднався до лав Збройних Сил України, пройшов навчання. Служив у складі 132-го окремого розвідувального батальйону Десантно-штурмових військ на посаді командира розвідувального відділення. Ніс службу на одному з найгарячіших відтинків фронту — на Сумському напрямку. Брав участь в Курській операції. Мав статус ветерана війни – учасника бойових дій.
Молодший сержант Володимир Чекотіло загинув 21 червня 2025 року в районі населеного пункту Садки Сумського району Сумської області, мужньо зупиняючи навалу російських агресорів, захищаючи свою країну і свій народ. Йому було лише 36 років…
Спокійний і врівноважений, Володимир Чекотіло був людиною компетентною й начитаною, був добрим серцем, завжди дбав про тих, хто потребував турботи, опікувався тваринами.
Без Володимира залишилися найдорожчі — мама та брат, які втратили рідну людину й надійну опору.
Вічний спочинок Герої знайшли на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища. Панахиду за загиблими відслужив архієпископ Кропивницький і Голованівський Православної церкви України Марк.
Доземний уклін нашим захисникам і захисницям! Вічна пам'ять Героям нашого часу!
