У Кропивницькому віддали останню земну шану землякам – Героям, захисникам України
Сьогодні, 04 листопада, кропивничани провели в засвіти Героїв-захисників, які віддали життя, захищаючи Україну від російських агресорів.
Сержант Юрій Савченко, молодший сержант Максим Ремінний, солдат Денис Лисенко залишилися вірними присязі народу України до останніх хвилин життя. Були там, де найгарячіше, не ховалися за чужими спинами, знищували російську нечисть і гнали її з рідної землі.
Страшна війна продовжує без жалю забирати найкращих синів і доньок, викарбовуючи їхні імена у наших серцях і на скрижалях історії України.
Юрій Савченко народився 07 жовтня 1970 року в Кропивницькому. Навчався в ліцеї «Мрія». Після закінчення закладу освіти вступив до Кропивницького професійного училища №8 та здобув спеціальність «зварювальника». Пройшов строкову службу.
По поверненню працював водієм на різних підприємствах міста. Захоплювався вирощуванням та селекцією квітів.
У 2023 році Юрій Савченко став до лав Збройних сил України. Пройшовши навчання був зарахований до мінометного взводу. Брав участь у запеклих боях на Донецькому, Куп’янському та Сумському напрямках. Побратими по службі згадують Юрія як спокійного, надійного і відважного воїна, який ніколи не відмовлявся від складного завдання і завжди підтримував інших. Був нагороджений бойовими нагородами, мав статус ветерана війни, учасника бойових дій.
Сержант Юрій Савченко, загинув смертю хоробрих 24 жовтня 2025 року в районі населеного пункту Катеринівка, Сумської області, під час виконання бойових завдань із оборони України та захисту свого народу від агресії російської федерації проти України.
Йому було 55 років…
Юрій Савченко був людиною щирої душі, спокійним, працьовитим і доброзичливим. У колі друзів його поважали за чесність, почуття гумору та готовність завжди прийти на допомогу. Для родини він був люблячим сином, чоловіком і батьком — опорою, надією, взірцем для власних дітей. В жалобі залишилися дружина, діти, близькі та рідні.
Максим Ремінний народився 23 березня 1984 року в Кропивницькому. Навчався в ліцеї «Лінгвістичний». По закінченню закладу освіти вступив до Кіровоградського кооперативного фахового коледжу економіки і права ім. Сая, здобувши з відзнакою фах юриста. Мав широке коло інтересів — особливо захоплювався комп’ютерами, створював програми, розвивав свої знання у сфері технологій.
Згодом працював на різних підприємствах міста, завжди сумлінно ставився до своїх обов’язків і користувався повагою колег. У 2023 році Максим Юрійович приєднався до лав Збройних сил України. Служив радіотелефоністом взводу зв’язку. Під час служби зарекомендував себе як відповідальний, врівноважений та відданий своїй справі воїн. Максим уважно ставився до кожного завдання. Його спокій, людяність і доброзичливість допомагали підтримувати моральний дух у колективі. Воював на Лиманському та Сумському напрямках, був неодноразово поранений, але кожного разу повертався в стрій до побратимів. Мав статус ветерана війни, учасника бойових дій.
Серце воїна зупинилося 28 жовтня 2025 року в районі населеного пункту Сінне Сумського району Сумської області. Йому назавжди залишиться 41 рік…
Для своєї родини Максим Юрійович був гарним сином, турботливим братом, люблячим дядьком і вірним другом. Добрий, спокійний і щирий, він завжди підтримував близьких, умів вислухати і допомогти. Його серце було сповнене любові, а душа — світла й доброти. Пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях рідних. В жалобі залишилися батьки, сестра, племінники, друзі.
Денис Лисенко народився 02 січня 1994 року в Кропивницькому. Навчався у Новомиколаївській гімназії, згодом продовжив навчання у "Ліцеї "Нова українська школа". Після здобуття освіти вступив до Кіровоградського фахового коледжу на спеціальність «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів». Саме з дитинства він захоплювався технікою, міг самостійно полагодити авто та налаштувати його системи. Згодом продовжив навчання в Центральноукраїнському національному технічному університеті.
Одразу після закінчення університету почав працювати, мріяв відкрити власну справу, щоб забезпечити гідне життя своїй родині
Денис Лисенко мав золоті руки: міг ремонтувати машини, власники руками виготовляв меблі, міг довести до ладу все у домі. Любов до праці перейняв від батька, з яким був схожий не лише ззовні, але й душею. Його люблячі батьки завжди пишалися сином, який став справжнім чоловіком, батьком, Героєм для своєї родини та країни.
На початку повномасштабного вторгнення Денис Лисенко одним із перших пішов до військкомату, але не зміг приєднатися до лав Збройних Сил України На початку 2025 року підписав контракт на проходження військової служби. Свій бойовий шлях Денис пройшов із честю, відданістю та мужністю. Він до останнього залишався вірним присязі, побратимам і рідній землі.
Життя Дениса Лисенка обірвалося 20 жовтня 2025 року біля населеного пункту Степногірськ Запорізької області, під час виконання бойових завдань необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави, у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України. Йому було лише 31 рік..
Денис Лисенко залишиться назавжди у серцях люблячої дружини, дітей, батьків, сестри, племінників, всіх родичів і друзів, світлою пам’яттю і прикладом людяності, мужності та любові. Смерть воїна — невимовна втрата для родини та всіх, хто його знав і любив. Його ім'я серед тих, хто віддав найдорожче за Україну.
Наші захисники і захисниці – як янголи-охоронці, не вмирають, а повертаються на небо – вони завжди залишаються жити поряд із нами як приклад для наслідування.
Схилимо голови і вшануємо пам'ять наших Героїв - захисників хвилиною мовчання. Слава їм! Вічна і світла пам'ять!
