Стали до лав небесного воїнства: у Кропивницькому в останню путь провели Героїв - земляків
Кропивницький знову у жалобі. Сьогодні, 07 серпня, містяни провели в останню путь Героїв, які віддали своє життя за свободу і незалежність рідної землі: капітана Станіслава Крилова, старшого лейтенанта Захара Клімова, солдатів Сергія Кочмара та Віталія Єсьмана.
Страшна війна продовжує без жалю забирати найкращих синів і доньок, викарбовуючи їхні імена у наших серцях і на скрижалях історії України.
Захар Клімов народився 27 грудня 1997 року в Сумах. Освіту здобув в Сумській гімназії №1. Після закінчення закладу освіти вирішив пов’язати своє подальше життя із небом вступивши до Харківського національного університету Повітряних Сил.
У 2020 році, після закінчення військового закладу, за розподілом був направлений для проходження подальшої військової служби до 11 окремої бригади армійської авіації “Херсон”.
З початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України Захар Клімов виконував бойові польоти на знищення техніки та живої сили ворога на вертольоті Мі-8. Під час виконання бойового завдання був важко поранений, але після тривалого лікування та відновлення без вагань повернувся до своєї військової частини та продовжив захищати Батьківщину, виконуючі безпосередні обов’язки льотчика вертольоту.
За особливі заслуги, мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, у зміцненні обороноздатності та безпеки України старший лейтенант Захар Клімов був відзначений державними та відомчими нагородами:
- орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню,
- відзнакою Президента України медаллю «За врятоване життя» - медаллю «Незламним героям російсько-української війни» .
- відзнакою Командувача об’єднаних сил «За звитягу та вірність»- - почесним нагрудним знаком командувача Сухопутних військ ЗСУ «За Службу»,
Старший лейтенант Захар Клімов загинув смертю героя 31 липня 2026 року під час виконання бойового завдання з захисту територіальної цілісності України. Йому назавжди 28 років…
Для рідних Захар був люблячим сином, для своєї дружини - не лише чоловіком, а й найближчою людиною, надійною опорою, джерелом любові, турботи та підтримки. Він умів берегти сімейне тепло, цінував кожну мить, проведену разом, і понад усе прагнув, щоб його рідні були щасливими та в безпеці Відданість Україні, почуття обов’язку та готовність захищати Батьківщину стали невід’ємною частиною його життя.
Станіслав Крилов народився 08 грудня 1987 року в Маріуполі. Освіту здобув в Маріупольській загальноосвітній школі №26. Після закінчення закладу освіти вирішив пов’язати своє подальше життя з небом вступивши до Харківського національного університету Повітряних Сил.
По завершенні навчання за розподілом був направлений для проходження подальшої військової служби до 11 окремої бригади армійської авіації “Херсон”. За час проходження військової служби брав участь у міжнародній миротворчій операції місії організації Об’єднаних націй у складі зведеного вертолітного загону на Африканському континенті у Республіці Ліберія.
Із 2014 року - безпосередній учасник антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей. Під час проведення Антитерористичної операції, виконав багато бойових та спеціальних польотів. Від початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, капітан Станіслав Крилов виконував бойові завдання на вертольотах Мі-2, Мі-8 та Мі-24.
За особливі заслуги, мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, у зміцненні обороноздатності та безпеки України нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Капітан Станіслав Крилов прийняв свій останній бій 31 липня 2026 року під час виконання бойового завдання. Він до останнього подиху залишався вірним Військовій присязі, своєму народові та рідній землі. Йому назавжди 38 років…
Станіслав Крилов був мужнім, принциповим і відповідальним офіцером, людиною честі та слова. Спокійний, врівноважений, щирий і надійний, він користувався заслуженою повагою серед побратимів і командирів. Його професіоналізм, відданість військовій справі та любов до неба поєднувалися з добрим серцем, людяністю та готовністю завжди підтримати тих, хто був поруч. Для рідних він назавжди залишиться люблячим сином, турботливим братом і найдорожчою людиною, яка була їхньою гордістю та опорою.
Віталій Єсьман народився 29 листопада 1972 року у Кропивницькому. Навчався в гімназії № 9. Після закінчення закладу освіти вступив до Кіровоградського інституту сільського машинобудування, де здобув спеціальність інженера-механіка.
Свій трудовий шлях Віталій розпочав у товаристві «Агромаркет». Згодом продовжив працювати на різних підприємствах міста та області.
У 2023 році став до лав Збройних сил України. Після проходження навчання був зарахований на посаду водія механізованого відділення.
Солдат Віталій Єсьман Серце поліг на полі бою 07 лютого 2025 року в районі населеного пункту Черкаська Конопелька, Суджанського району Курської області, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність. Йому було 52 роки…
Упродовж життя Віталій Єсьман був чесною, працьовитою, щирою та доброю людиною. Його знали як людину великого серця. Найбільшою цінністю для нього була родина. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, який понад усе любив своїх дітей, пишався ними та мріяв про їхнє щасливе майбутнє. Для рідних він назавжди залишиться надійною опорою та мудрим порадником.
Сергій Кочмар народився 28 липня 1984 року в Кропивницькому. Навчався в гімназії «Сучасник». По закінченню закладу освіти, вступив до професійного ліцею, де здобув професію «столяра». Згодом працював на будівельних майданчик міста.
2024 року Сергій добровільно став до лав Збройних Сил України. Пройшовши відповідне навчання був зарахований на посаду сапера інженерного відділення. Вірний військовій присязі, він мужньо й самовіддано захищав українську землю, виконуючи свій обов'язок перед Батьківщиною.
19 лютого 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Зелене Поле, Краматорського району Донецької області, Сергій Кочмар загинув смертю героя.
Упродовж довгих місяців рідні жили надією, що він повернеться додому. Та 29 липня 2026 року родина отримала найболючішу звістку — результати ДНК-експертизи підтвердили загибель Захисника.
Сергій назавжди залишиться у пам'яті рідних доброю, щирою, працьовитою та мужньою людиною. Він був вірним другом, люблячим чоловіком, турботливим батьком і справжнім патріотом, який без вагань став на захист своєї країни.
Наші захисники і захисниці – як янголи-охоронці, не вмирають, а повертаються на небо – вони завжди залишаються жити поряд із нами як приклад для наслідування.
Схилимо голови і вшануємо пам'ять наших героїв захисників хвилиною мовчання. Слава їм! Вічна і світла пам'ять!
