Знову біль і невимовна скорбота: у Кропивницькому попрощалися із Героями - земляками
Сьогодні Кропивницький прощається з Героями, які віддали своє життя за свободу свого народу і незалежність України: Павлом Загрунним, Олексієм Скрипниченком, Миколою Петренком та Олександром Липою.
Страшна війна продовжує без жалю забирати найкращих синів і доньок, викарбовуючи їхні імена у наших серцях і на скрижалях історії України.
Павло Загрунний народився 20 жовтня 1984 року в селі Дмитро-Білівка Миколаївської області. Дитинство та юність провів у рідному краї, де здобував освіту та формував свій характер. Навчався у Казанківському ліцеї-інтернаті, після чого продовжив освіту в Казанківському професійно-аграрному ліцеї, обравши спеціальність «Агрономія».
Після завершення навчання Павло пройшов строкову військову службу, де набув перших навичок та досвіду, що сформували його як відповідальну та мужню людину.
У 2015 році Павло Загрунний переїхав до міста Кропивницький, де розпочав трудову діяльність на Кіровоградській швейній фабриці «Зорянка». Саме тут він продовжував працювати, сумлінно виконуючи свої професійні обов’язки та здобуваючи повагу серед колег.
Наприкінці грудня 2023 року Павло Загрунний став до лав Збройних сил України та пройшовши навчання виступив на захист Батьківщини в складі навідника штурмового взводу. Мав статус ветерана війни, учасника бойових дій.
Солдат Павло Загрунний прийняв свій останній бій 17 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області.
Із цього дня він був офіційно визнаний безвісти зниклим. Його доля стала болючим випробуванням для рідних та близьких, які з надією та вірою чекали будь-яких звісток про нього. Подавали запити, але дива не сталося, збіг ДНК підтвердило загибель воїна.
Йому було 39 років..
Для своєї родини Павло Загрунний був гарним сином, турботливим братом, люблячим чоловіком та батьком. Добрий, спокійний і щирий, він завжди підтримував близьких, умів вислухати і допомогти. Його серце було сповнене любові, а душа — світла й доброти. Пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях рідних.
В жалобі залишилися: батьки, дружина, син, сестра.
Олексій Скрипниченко народився 19 червня 1984 року в місті Кропивницький. Навчався в ліцеї «Сокіл». Після закінчення школи обрав шлях, пов’язаний із захистом і безпекою. Протягом певного часу працював у приватній охоронній фірмі, на посаді начальника охорони. Його поважали колеги за принциповість, чесність і твердість характеру. Згодом змінив місце роботи, працював у будівельній мережі магазинів «Зодчий. Олексій умів робити все по господарству, не боявся жодної роботи та легко опановував нові навички. Працював із технікою, займався ремонтом, будівництвом, електрикою — практично будь-яка справа була йому до снаги.
У лютому 2024 року Олексій Скрипниченко приєднався до лав Збройних Сил України і був зарахований на посаду стрільця - помічника гранатометника.
Серце воїна зупинилося 23 березня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області
Йому навіки буде 39 років…
Турботливий тато, син, який ніколи не забував про матір, брат, який був опорою. Його мрії, плани, задуми залишилися нездійсненими… Але його любов, сила й мужність житимуть у серцях рідних назавжди. .
В жалобі залишилися: мама, донька, сестри
Олександр Липа народився 04 липня 1981 року в місті Кропивницькому. Ще з юних років Олександр вирізнявся активністю, любов’ю до спорту, наполегливістю й силою характеру. Він ріс цілеспрямованим, завжди прагнув до нових звершень і ніколи не відступав перед труднощами. Спортивна загартованість, дисципліна та внутрішня стійкість формували справжній воїнський дух, який згодом став основою його служіння Україні
Освіту здобув у Кіровоградському Ліцеї «Муніципальний колегіум». Згодом вступив до Кіровоградського технічного університету. По закінченню закладу освіти почав свою трудову діяльність водієм у службі таксі.
На початку повномасштабного вторгнення росії в Україні Олександр Липа свідомо став на захист рідної Батьківщини на посаді командира взводу безпілотних авіаційних комплексів. Воював на найгарячіших напрямках бойового зіткнення, проявляючи мужність, витримку та відданість. Брав участь у звільненні Херсона, а також у обороні Донецької та Харківської областей. За свою службу та внесок у захист України мав статус ветерана війни учасника бойових дій.
Солдат Олександр Липа загинув смертю хоробрих 05 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Охрімівка Чугуївського району Харківської області.
Йому було 44 роки.
Для дружини і сина він був опорою, захисником і незмінним прикладом сили та доброти. У родині Олександр завжди залишався турботливим, уважним і люблячим.
В жалобі залишилися: дружина і син.
Микола Петренко народився 27 січня 2004 року в місті Кропивницький. Його дитинство було нелегким — з ранніх років він залишився сиротою. Навчався в школі-інтернаті, де змалку привчився до самостійності, витримки та праці. Життєві випробування загартували його характер, зробили сильним, відповідальним і водночас чуйним до інших.
Закінчивши навчальний заклад на початку повномасштабного вторгнення Микола Петренко підписав контракт на проходження служби в лавах Збройних Сил України. Після проходження навчання був зарахований на посаду розвідника – навідника розвідувального взводу.
Відважний воїн загинув 23 грудня 2024 року зупиняючи російських агресорів в районі населеного пункту Іванівка Покровського району Донецької області.
Йому назавжди залишиться 19 років.
Микола Петренко залишив по собі світлу пам’ять. Він був сильним, мужнім серцем і чистою душею. Хлопцем, який не мав багато, але віддав найдорожче — своє життя — за свободу.
В жалобі залишилися: бабуся, побратими та друзі.
Наші захисники і захисниці – як янголи-охоронці, не вмирають, а повертаються на небо – вони завжди залишаються жити поряд із нами як приклад для наслідування.
Схилимо голови і вшануємо пам'ять наших героїв захисників хвилиною мовчання. Слава їм! Вічна і світла пам'ять!
