Солодкі “миколайчики” для дітей сиріт та позбавлених батьківського піклування, які знайшли прихисток у Кропивницькому
Новорічні свята – зимова казка для усіх дітей. І навіть попри війну саме дітям всі дорослі стараються подарувати відчуття затишку, безпеки, любові. От і в міській раді продовжують приділяти увагу найбільш уразливій соціальній категорії діток — сиротам та позбавленим батьківського піклування.
Сьогодні, 28 грудня, секретар міської ради Олег Колюка разом із начальницею управління з питань захисту прав дітей міської ради Тетяною Тимоховською відвідали три родини зі статусом внутрішньо переміщених осіб — два дитячі будинки сімейного типу та прийомну родину, і привітали їх із Різдвом та Новим роком.
Дітям Олег Колюка дарував теплі ковдри, солодощі і не тільки. І батьки, і діти раділи виявленій увазі, тому, що кропивницька громада так щиро їх приймає і допомагає адаптуватися на новому місці і хоча б трішки менше сумувати за рідним домом, бо ж всі вони прагнуть повернутися назад.
Вітаючи діток, Олег Колюка не забував дякувати Збройним Силам України , нагадував про це і вимушеним переселенцям, бо ж саме завдяки нашим захисникам всі ми можемо далі жити у тиловому Кропивницькому, де працює соціальна інфраструктура і комунальна сфера.
Два дитячі будинки сімейного типу, які відвідав Олег Колюка, виїхали із Добропілля Донецької області. Подружжя Антоніна Іванівна та Олександр Миколайович виховують дев'ятьох дітей сиріт і позбавлених батьківського піклування. Були спочатку у Львові, але зрештою обрали Кропивницькоий. Діти вчаться у своїй рідній школі, але онлайн, на середній і високий рівень.
Інший дитячий будинок сімейного типу Оксани Геннадіївни та Юрія Борисовича, які виховують восьмеро дітей, спочатку жили у Вишняківці, але зрештою переїхали в обласний центр. Тут більше можливостей — і гуртки, і басейн, і спеціальна підготовка та реабілітація для діток з інвалідністю.
Третьою гостів приймала прийомна родина із лівого берега Херсонщини. Глава сім'ї служить в ЗСУ і звільняє домівку від російських окупантів. А дружина — Надія Миколаївна наразі самотужки опікується двома власними дітками і трьома прийомними. Від того, що розповідає жінка, що їм довелося пережити — волосся стає дибки. Коли почалась повномасштабна війна — одяг чоловіка спалили, його нагороди — закопали, чи щось вціліло з того - невідомо. Півроку вона з дітками жила в окупації. Її дядька викрали росіяни, три тижні він був у полоні, наступного дня, як його відпустили, він помер. Й сама вона проходила перевірки. Рік тому на війні загинув брат. Загалом у них вся родина так чи інакше дотична до українського війська. Дуже важко виїздили з окупованої території, три дні стояли на блокпосту. Але ані жінка, ані діти не втратили віри у краще, з позитивом і незламною вірою розповідають про все, що пережили та великою любов'ю і повагою - про чоловіка і батька. Це сім'я з великим серцем і душею, бо ж виїжджаючи з окупації забрали і чотирилапого члена сім'ї — мале цуценя. Помандрував пес із ними по Україні, бо ж спочатку жили на Тернопільщині 10 місяців, і жінка, і діти там часто хворіли — не підійшов клімат. А от Кропивницьким тішаться.
Взагалі всі три родини відзначають Кропивницький як затишне і привітне місто, говорять що їм легше тут адаптуватися.
